Головна Територіальні громади Ботвинівська сільська рада

Меню сайту

Корисні посилання


Держава турбується

про тебе

Черкаська обласна державна адміністрація

Актуально!

Українці мають якнайшвидше відчути результати боротьби з корупцією – Глава держави

Президент Петро Порошенко провів друге засідання Національної ради з питань антикорупційної політики. Глава держави зазначив, що його поки що не задовольняють результати боротьби з корупцією, та наголосив, що з перших днів наступного року прості українці мають відчути ці результати. «Ми маємо довести, що система, яку ми так дбайливо створювали весь 2015-й рік, нарешті, працює для України і здатна приносити гарний результат», – заявив Петро Порошенко.
Президент застеріг від заспокійливих звітів щодо першого етапу антикорупційних дій. «Нібито рухаємося, нібито прогрес, нібито чогось вже досягли. Ні, наголошую, що ми лише створюємо інституціональну структуру, створюємо передумови для невідворотності покарань. Самих покарань і самих результатів, незважаючи на те, що кожен день, ну, принаймні кожен тиждень, високопосадовці затримуються за хабарі, за які мають бути запроторені за ґрати, результати поки що мене не задовольняють», – заявив Петро Порошенко.
В той же час, говорячи про перші конкретні результати боротьби з корупцією, Президент повідомив, що вчора на хабарі у 250 тисяч доларів СБУ затримала працівників центрального органу виконавчої влади. «За один папірець, лише за право підписання папірця. В кого? В оборонних підприємствах. Це не просто корупція – це мародерство», – заявив Петро Порошенко. Глава держави подякував за інтенсивність роботи Голову СБУ Василя Грицака та, звертаючись до керівників Національного антикорупційного бюро Артема Ситника та Спеціальної антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, наголосив: «Зараз це вже ваші клієнти, і ми своїми рішучими діями маємо продемонструвати – в Україні настали нові часи, і жодна посада, жоден політичний прапорець не є «парасолькою», щоб захистити від справедливого покарання за корупційні дії. Глава держави відзначив перші антикорупційні кроки – створення відповідних структур – та наголосив: «Ми не сиділи, склавши руки. Те, що ми встигли зробити, коштувало чималих зусиль, часом титанічних». «Створюються інституції, формується законодавчеполе, запроваджуються антикорупційні ініціативи, відбувається активне залучення громадськості і міжнародної спільноти до антикорупційної реформи», – сказав Петро Порошенко.
Президент акцентував на тому, що під час візиту Віце-президента Сполучених Штатів Америки Джо Байдена було оголошено про допомогу США у антикорупційних діях. «Левова частина з тих 190 мільйонів доларів, які були привезені як додаткова технічна допомога, піде на допомогу у створенні ефективних правоохоронних і антикорупційних органів», – зазначив Президент, висловивши сподівання, що інші донори і партнери України будуть брати активну участь у допомозі. «Мова йде не лише про гроші. Мова йде про довіру, коли вони беруть участь і своїми фінансами, своїми радниками підтверджують, що на сьогоднішній день Україна розвивається саме в правильному напрямку».
Президент висловив впевненість, що для боротьби з корупцією важлива не лише суворість покарання, але й забезпечення його невідворотності та побудова попереджувальної стратегії. "Наше завдання - зменшити простір для корупційних дій. Для цього потрібен і жорсткий контроль за діями чиновників, і дерегуляція. Чим менше буде залежати від чиновників, тим менше буде спокуси для корупційних хабарів", - сказав Глава держави.Президент акцентував увагу на важливості забезпечення прозорості та публічного контролю за статками та витратами державних службовців, в тому числі публікації декларацій у режимі онлайн. «Цей проект реалізується, зокрема, завдяки допомозі ООН. Вже відкриті реєстри майна, земельних ділянок. Впевнений, що будуть відкриті реєстри транспортних засобів, і одразу поменшає на дорогах елітних машин. Думаю, що це кроки, які мають привести до оздоровлення нації», - зазначив Глава держави. Президент також додав про необхідність переведення всіх державних та комунальних закупівель у формат електронних торгів, оскільки це підвищить якість послуг та зменшить взаємодію чиновника з бізнесом та громадянином.
Петро Порошенко наголосив, що процес створення сучасної інфраструктури для боротьби з корупцією не буде завершеним і система не буде ефективно працювати без судової реформи. Президент нагадав, що запропонований проект змін до Конституції щодо судової реформи, схвалений Венеціанською комісією, передбачає оновлення суддівського корпусу, запровадження жорсткого контролю за видатками кожного судді і їх відповідність доходам, скасування недоторканності суддів. «Впевнений, що разом із забезпеченням незалежності суддів скасування недоторканності є тим балансом, який запровадить європейські принципи ефективності і незалежності судочинства як від політичних, так і від корупційних проявів», - наголосив Глава держави.

 

Ботвинівська сільська рада
П'ятниця, 30 листопада 2012, 16:45

БОТВИНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Черкаська область
Христинівський район

Назва органу місцевого самоврядування       Ботвинівська сільська рада
Адреса ради: с. Ботвинівка, вулиця Гагаріна, 1-а
Код АМТС
Телефон приймальної
Факс приймальної --
Електронна адреса ---
Веб-сторінка ---
Загальний склад ради – 12 депутатів

Історична довідка
Історія – вічна, проте час – невблаганний. І ніби не мала Ботвинівка історії своєї появи, наче й не існувала у пройдешніх століттях, бо не залишила сліду ні в церковних писаннях, ні в історичних довідках, ні в людській пам’яті.
Лише скупий запис Лаврентія Похилевича в «СКАЗАНИИ О НАСЕЛЕННЬІХ МЕСТНОСТЯХ КИЕВСКОЙ ГУБЕРНИИ» 1986 року свідчить:
«БОТВИНОВКА, СЕЛО ПРИ РЕЧКЕ КОНЕЛЬ, ВДВУХ ВЕРСТАХ ВЬІШЕ ЦЬІБЕРМАНОВКИ (ЛИПОВЕЦКОЙ). ЖИТЕЛЕЙ ОБОЕГО ПОЛЯ 547; ЗЕМЛИ 1232 ЛЕСЯТИНЬІ, ЦЕРКОВЬ БОГОСЛОВСКАЯ, ДЕРЕВЯННАЯ, 7-го КЛАССА, ПОСТРОЕНА 1751 ГОДА»
Ці кілька рядків вмістили долю Ботвинівки протягом трьох століть. Ботвинівку в датах, фактах, іменах, легендах і переказах, починаючи з ХХ століття допомогли відтворити жителі села:
Загороднюк Ярина Семенівна, 1914 р.н.
Столович Михайло Миколайович, 1924 р.н.
Шаповал Ксенія Іванівна, 1925 р.н.
Дунда Сергій Миколайович, 1928 р.н.
Сидун Юрій Овксентійович, 1941 р.н.
Історія пройдешніх поколінь, відтворена цими людьми, нехай стане пам’яттю і наукою для прийдешніх.

Чому Ботвинівка?
(історія походження назви села)
За версією Леоніда Дяченка село БОТВИНІВКА було осаджене стихійно (самозахватом) в кінці ХVІ ст. 1575 року, а можливо й раніше, тому і назва народна. На його думку назва села походить від слова – ботвина, колись була страва з такою назвою, її готували з квашеного листя. Мабуть, на місці села було багато потрібних рослин, щоб їх листя можна було квасити, а потім використовували для приготування цієї страви.
Є в історії назви села й інша версія, яка пов’язана з іменем козака ІВАНА БОТВИНА – хороброго ватажка, що відважно бився і загинув в бою. Він похований в козацькому кургані. Нині це місце є історичною пам’яткою (площа 3,44 га, поле №10). Козацький шлях з того часу вимірювався відстанями: до могили Івана Ботвини та – за могилу. Поселення, що утворилося на даній території вздовж річки Руди стало називатися БОТВИНІВКА.
Шляхом повз кургану стало військо Северина Наливайка та Богдана Хмельницького, польських карателів, військо турків і татар. На козацькім кургані Івана Ботвини стоїть сьогодні інший пам’ятник – невідомому герою недавньої війни.
Чи то від давності часу, чи то від важкої туги ліг спочити козацький курган, розрівнявся, став родючим полем, а Ботвинівка й далі несе свій важкий хрест та згадує в легендах і переказах своїх героїв, не забуваючи згадати добрим словом й свого засновника – ІВАНА БОТВИНА.

БОТВИНІВКА В 1-ій ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
На початку 20 століття в селі завершилося будівництво двох панських маєтків та церкви, яка була введена в дію 1904 році. Будувалися об’єкти з місцевого матеріалу. Панич Антусь мав цегельний міні-завод. Котловина, звідки брали камін, на фундаменти, стала кар’єром, який діяв протягом 70 років. Нині він не використовується, шахта затоплена водою. Маєток польського пана Даруша зберігся й понині. В ньому з 1920 року по 1998 рік була школа, пізніше дитячий садок, а нині приміщення пустує.
У будинку панича Антуся – млин по переробці зерно продуктів. Пан Голяніцький, який мав центральну садибу в Чайківці, купив землі на місці нинішньої лазні. Проте побудуватися не встиг – прийшла лютнева революція. На той час пан Даруш помер і згідно заповіту поховали його в місті Умань. Антусь та Голяніцький з села втекли. Після втечі панів, селяни організували комітет бідноти, який займався розподілом землі. Очолював комітет бідноти Лементовський Данило.
З 1917 по 1920 рік село кілька разів переходило з рук в руки.
У 1920 році в селі була встановлена влада Рад і відкрита сільська рада, її головою став Лементовський Данило, якого разом з іншим сільським активістом Репетієм Дмитром зарубали шаблями вояки банди Зеленого.
Після смерті Лементовського Данила головою сільської ради став Репетій Тодосій Філонович.
Колективізація в селі почалася у 1929 році. Першим головою колгоспу був Тимошенко Єфрем. Селяни йшли в колгосп не охоче, боялися позбутися землі та худоби.
Заможні селяни – куркулі, чинили опір колективізації і вбили сільського активіста, комуніста Шаповала Никифора, який повернення зі служби в Чорноморському флоті, очолив колгосп. Похоронений він у братській могилі.
Трагічним для села став 1933 рік. Зголоду, за свідченням тодішнього секретаря сільської ради Гончарука Архипа померло 400 осіб, серед них тодішній голова села Чорнобой. З важким завданням вберегти і нагодувати живих вправлявся Мазур Семен Якович, який очолив колгосп восени 1933 року.
Свідками репресій і їх невільними виконавцями стали голови колгоспу Шаповал Микита Тимофійович, Ковальчук Степан Тихонович. Сільську громаду до війни очолював Євич Степан, продовжував він голодувати і після звільнення Ботвинівки від загарбників.
Війна 1941-1945 років наклала на Ботвинівку свій відпечаток і стала новим літочисленням. 186 жителів села брали участь в боротьбі з фашистами, 78 з них нагороджені орденами й медалями. На фронтах загинуло 38 односельчан, імена їх увіковічені на обеліску Слави. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 26 хлопців і дівчат. Відступаючи, фашисти готували жителям села долю всесвітньовідомої Хатині – намагалися спалити у маєтку панича Антуся. Врятували їх від смерті воїни 202 та 205 стрілецьких дивізій та 2-гої і 45 танкових бригад 2 Українського фронту, яких зі сльозами радості на очах зустріли жителі села в березні 1944 року. В боях за визволення села загинуло 28 воїнів різних національностей і співають їм вічну колискову білокорі берізки, а учні місцевої школи доглядають братську могилу.
В роки війни німецькою владою була утворена управа та призначені старости. З 1941-1944 рік ними були: Ткачук Карпо, Гончарук Арсень, Кулібаба Іван, Мишак Федір.
Після звільнення села знову очолив громаду Євич Степан, пізніше Драчук Степан. Коли їх забрали на фронт, то керівниками громад були чоловіки не призивного віку: Сагайдало Євгеній Михайлович, Власюк Борис Пилипович, Шевчук Павло Мануїлович, а колгосп очолювали Репетій Кирило, Жук Купріян, Білоконь Мирон Макарович. Відбудову господарства після війни організували голови колгоспів: Очеретяний, Коренюк Федот, Дивнич Кирило, за вказівкою якого було розібрано остаточно церкву, а матеріал використано на ремонт ферм.
Справу попередників продовжили голови колгоспу – комуністи: Цезар, Білопільський Михайло.

БОТВИНІВКА В ІІ-ій ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
З 1956 року почав розбудовуватися господарський двір: зведено 5 нових ферм, у 1958 році введена в дію водонапірна башта.
За вимогою часу сільськогосподарські підприємства почали укрупнюватися. За рішенням зборів колгоспників сіл Гребля та Ботвинівка у 1958 році було об’єднано 2 колгоспи: колгосп «Червоний шлях» та колгосп імені Ворошилова. Новоутвореному господарству було присвоєно назву «Дружба». Його головою став Сметана Микола Самойлович.
Сільську раду очолив Демчук Іван Михайлович. В ці роки будується дитячий садок.
У 1964-67 роках при головуванні Чепікова М.Є. була прокладена бруківка з Ліщинівки до Греблі. Камінь брався з місцевого кар’єру. В ці роки завершується будівництво адмінспоруди, де розмістилася колгоспна контора, відділення зв’язку, сільська рада. Сільська лікарня, що включала в себе ФАП та роділку, знаходилася на вулиці Гагаріна. Населення на той час сягало 1200 осіб, народжувалося в рік від 30 і більше дітей. В пам'ять про загиблих в Великій Вітчизняній війні в селі зводиться обеліск Слави та братська могила. В 1961 році закладається фундамент Будинку культури на 3520 посадочних місць. У 1968-72 роках при Осичанському В.Н. та Козінському Є.О. вводиться в дію новий тракторний стан. В 1972 році головою колгоспу став Хадарін Михайло Васильович, який розбудовує господарство: будується кормоцех, три чьотирьохрадники. Зростає матеріальна база господарства та міцнішає добробут колгоспників. Кавалерами Орденів Трудової Слави ІІ-ІІІ ступенів стали телятниця Коренюк Г.Л. та Репетій Н.П. сільську раду очолював Репетій А.В.
У мирні будні ботвинівців внесла неспокій Афганська війна учасником бойових дій став, на щастя, лише один житель села Жук В’ячеслав Васильович, який повернувся додому живим з бойовими нагородами.
З 1981 по 1986 рік колгосп очолив Г.І.Бондар. Це завдяки його наполегливості й хазяйновитості в селі зведено 14 будинків для жителів села, побудовано будинок механізатора, посаджено сад. Головою сільської ради на той час була Бузінова З.Г.
У 1988 році (голова колгоспу Польовий А.І. та голова сільської ради Форостяний П.Ф.) будується нова школа на 192 місця. На господарському дворі зводиться новий авто гараж, вага, 2 ферми, пилорама.
В цьому ж році покривається асфальтом бруківка, будується комора та накриття для зерна. Реконструйовано було приміщення під ФАП.
Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України, в державі почали проходити різні реформи, зокрема реформа в сільському господарстві.
З 1991 по 1996 рік сільську раду очолює Бойко Ю.Ф., а з 1996 по 1997 – Форостяний П.Ф.
У 1997 році колгосп «Дружба» розпадається на два господарства: СТОВ «Греблянське» та КСП «Дружба», головою якого став Кобець Л.К. при ньому було проведено розпаювання землі та майнового фонду. Сільську раду в ці роки очолював Коренюк В.П.
З 1988 року сільське господарство зазнає дальших реформ, а КПС «Дружба» реформується у ФГ «Еталон», яке одноосібно очолює Польовий А.І. кредити доводять господарство по суті до банкрутства.
За роки реформування в селі нічого не будується, занедбуються опустошенні господарські будівлі, зростає суцільна трудова незайнятість.
Населення мігрує, зменшується народжуваність. Станом на 1 січня 2001 року в селі проживає 406 осіб, з 212 дворів – 33 пустуючих.

Цінова політика продовжує гнітити село. Порушення культури обробітку земель призводить до зменшення врожайності.
Невчасно та в не повному обсязі проводяться розрахунки за паї. Незадоволення людей зростає.
У 2006 році в село прийшли 2 інвестори: ДП «Нафком-Агро» керівник Нечипоренко В.М. та ПП «Дніпро» керівник Грушецький А.Г.
Восени 2006 року власники майна утворили 2 спілки, керівниками яких стали Мишак А.Ф. та Репетій Г.А.
У лютому місяці 2007 року раптово помирає Польовий А.І.
ДП «Нафком-Агро» згорнуло свою діяльність на селі і на зміну йому в 2011 році приходить «ЛатАгроІнвест» керівник Космацький П.В.
Обома господарствами проводиться повний розрахунок за паї, надається допомога соціальній сфері.
Сільським головою у 2007 році стає Кухар Т.А., яка приділяю увагу соціальному захисту населення, збереженню установ, ремонту сільських доріг.
У 2010 році в жовтні місяці сільським головою обраний Форостяний П.Ф., який сумлінно виконує свої посадові обов’язки, бере активну участь в соціально-економічному розвитку сіл Гребля та Ботвинівка: ремонт доріг, ремонт обеліску в селі Гребля, освітлення вулиць в селі Гребля та Ботвинівка, будівництво каплички на кладовищі села Ботвинівка.
На території сільської ради діє ветеранська організація, яку очолює Вовнянко М.Х., вчителька-пенсіонерка.
Чисельність населення катастрофічно зменшується. На 1 січня 2012 року в селі фактично проживає 298 осіб. Протягом 8 років нового століття в селі народилося лише 16 дітей, з 115 працездатних жителів села постійну роботу мають 51 особа. У зв’язку з мало чисельністю населення поштове відділення переводиться на поштовий пункт.
У школі навчається з двох сіл 19 учнів. Нависає загроза закриття Ботвинівської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Історія вічна, проте час – невблаганний. І ніби не мала Гребля історії своєї появи, наче й не існувала у пройдешніх століттях, бо не залишила сліду ні в церковних писаннях, ні в історичних довідках, ні в людській пам’яті…
Лише скупий запис Лаврентія Похилевича в «Сказании о населении местностях Киевской губернии» 1864 року свідчить: «Цьɪбермановка, село лежит при в падении в речку Конелу. С левой стороньɪ ручья Купиеватьɪ и другого безьɪмяного, напротив села Ботвиновка Уманского уезда, по правую сторону реки несколько повьɪше расположеного. Жителей обоего пола 941; земли – 2048 десятин. Село разделяется на две почти равньɪх части: собственно Цьɪбермановка и Цьɪбермановская Гребля. Принадлежит Адаму Матвеевичу Селяренткоскому (латинського исповедагия, родился 1800 года, сьɪньɪ - Едмунд 1828 года рождения и Вацлав 1830 года рождения.) Ему пренадлежит также село Кобьɪляки Звентгородского уезда. Церковь Семеновская, деренная, 5-го класса; земли имеет 49 десятин; построенна 1756 года бьɪвшим владельцом генералом Моравским».
Останнє речення дало відповідь на споконвічне запитання: «Чому у Греблі ніколи не було церкви?»
Тому що й селом Гребля не була, а тойбіком Цеберманівки, тобто Степівки. Тому в розмові з старожилами можна було почути: ходила на тойбік, приходили з тойбіку. Річка розділила землі навпіл, й окремим селом зробила Циберманову Греблю. Церкву собі греблянці так і не збудували, а продовжували ходити в Степівку ще ціле століття. А от волі й незалежності прагнули завжди. Згадує завжди Демчук Мотря Каленіківна, 1895 року народження (померла 20.02.1980 року).
«Було це у 1867 році в червні місяці. Про те, що до Умані приїде цар у почесному супроводі, греблянці дізналися ще півроку назад, від панського кучера Данила, який возив панську сім’ю у «Софіївку». Сам пан був хазяйновитим, проте дуже вже злим. Ось уже 6 років, як скасував цар кріпосне право, а він все продовжував утримувати челядь та селян як кріпаків. І вирішили тоді греблянці попросити захисту у царя.
16 червня, а саме в цей день цар їхав до Умані, найсміливіші жителі села вийшли на Уманський шлях, стали навколішки та схилили голови в покорі. Кирилу Терещуку прикріпили на голові написане до царя – батюшки послання. Писалося це послання при свічці у льоху, який зберігся й понині. (могила біля садиби Шевчука Олексія Парамоновича). Вони стояли й боялися підняти голови, щоб не накликати гніву кінних. Раптом один вершник відділився від карети та, нагнувшись з коня, взяв з Кирилової голови папір. Царський кортедж проїхав дуже швидко, знявши на шляху стовпи куряви.
Не пройшло й місяця, як наїхали в село козаки, забрали пана, спалили маєток, а селянам дозволили розібрати сільськогосподарський реманент та пожитки з панських покоїв. Але й після повалення панщини життя греблянців кращим не стало. Нащадки тих, кому дісталися крупорушка (жорна), олійний прес, віялка, рало, кінна косіла та інше, стали в майбутньому куркулями.»

ГРЕБЛЯ У 19-20 СТОЛІТТЯХ
Про те, як жило село у 19-20 століттях свідчать легенди та перекази, які зберегли і донесли до прийдешніх поколінь жителі села:
Демчук Мотря Каленіківна, 1895 р.н.
Тригуб Ксенія Никифорівна, 1907 р.н.
Сабадин Наталка Пилипівна, 1908 р.н.
Друзь Ольга Никифорівна, 1910 р.н.
Красноголовець Килина Олександрівна, 1926 р.н.
Коник Іван Онисимович, 1928 р.н.
Історія пройдешніх поколінь, відтворена цими людьми, нехай стане пам’яттю і наукою для прийдешніх…
Прохання до тих, хто буде читати дані матеріали, спростувати або доповнити наведені факти.
Живе в селі легенда й про другого пана, поляка за національністю на прізвище Маковський.
Після лютневої революції в Петрограді пан Маковський став утримувати загін гайдамаків, який займався приборканням невдоволених селян, жорстоко розправлюючись з активістами. Перед старою школою (нині садиба Демчук Лідії Петрівни) був пустир. Саме тут забивали нагайками до смерті тих, хто не хотів коритися панові.
«А цей жасмин, дитино крадений. Це ж скільки років йому?» - і баба Ольга починає розповідати невигадану історію старезного куща, що ось уже багато років прикрашає її обійстя.
«Мій батько Цибровський Никифір Іванович працював у пана садівником і часто брав нас маленьких з собою. Підсобляли ми йому мало, а от погратися з малими Маковськими нам хотілося дуже. Навесні 1915 року у панському саду висаджувати кущі та розсаду квітів, і ми з старшою сестричкою Катериною сховали під полу та вкрали кущ жасмину і кілька стебел розсади. Квіти ми натикали вздовж стежки на городі, але тато наказав засипати їх землею, а от кущ жасмину й понині прикрашає моє подвір’я. оце він ось зараз цвіте. Я колись букети школярам з нього складала й прикрашала червоними трояндами зробленими з кольорової стружки.
Може все ж не таким й злим був Маковський, коли стільки років рясними квітами цвіте в селі пам'ять про нього…» - філософськи додала баба Ольга.
Після Жовтневої революції пан Маковський тікає з села, а селяни організовують комітет бідноти. Сільським старостою стає Прокопчук Пилип. У 1922 році у панському маєтку відкривається початкова школда. Приміщення старої школи обладнують під клуб.
Колективізація в селі розпочинається у 1929 році. В село були прислані активісти з міста, так звані двадцятип’ятитисячники: Підчасюк очолив колгосп «Червоний шлях», Остапчук – сільську раду. Не всі селяни йшли в колгосп охоче, деякі стали одноосібниками, а саме: Іван Бут Петраш, Яким мельник та інші. Їм виділялася земля під садиби на неудобках від краю села аж до Хутора, звідси й топографічні назви: Бутів Яр, Мельників Яр, Петряшівський Яр, Хутір.
В голод 32-33 років в селі вимерло 354 жителі. В 1933 році Остапчук відкриває нове кладовище, яке існує й понині. У 1934 році головою колгоспу стає Бабенко Іван. В селі організовується дитячий притулок для сиріт, батьки яких померли з голоду (нині садиба Бабенко Раїси Іванівни). Протягом трьох років його головування міцніє матеріальна база колгоспу, зростають врожаї. Сільську раду в ці роки очолює Цибровський Гаврило, секретарем сільської ради працює Боложук Іван Фотьович. У 1935 році при Терещукові Силі в колгосп пригнали перший трактор. Згадує Сабадин Наталка Пилипівна, 1908 р.н.: «Я з братами Макаром та Михайлом були в полі під Яроваткою, там у нас було 6 мургів землі. Трактор страшно дирчав. Ті, хто були ближче до дороги, почали тікати й кричати, що їде безконне. Ми попадали в жито ці затаїло дух. А вже ввечері заходили всі на колгоспний двір і розглядали це диво». Першим працював на тракторі Терещук Яким Євменович.у 1937 році Бабенко Іван за «розбазарювання» державного хліба (після того як виконав план заготівлі, дав колгоспникам 300 гр. зерна на трудодень) був репресований. Доля його невідома.
З 1937 по 1941 рік головою колгоспу був Демчук Аніфать, а сільську раду очолював Цибровський Гаврило. Війна 1941-1945 років наклала на Греблю свій відпечаток і стала новим літочисленням. 125 жителів села брали участь в боротьбі з фашистами. Всі вони нагородженні орденами, медалями. На фронтах загинуло 39 односельчан, імена їхні увіковічені на обеліску Слави. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 27 хлопців і дівчат, повернулося додому 26. Загинула під час бомбардування в Німеччині Кухар Анастасія Левківна.
В роки війни німецькою владою була утворена управа, яку очолював німець Фугель, та призначені старости Демчук Назар і Цибровський Андрій Олександрович. Керуючим був Терещук Тихін, по прізвищу Гупа.
З 1944 по 1946 рік колгосп очолював Терещук Кирило Леонтійович, головою сільської ради була прислана з Лукашівки жінка Сидориха.
У 1946-1947 роках головою колгоспу був Терещук Йовен Леонтійович, а з 1947 по 1948 р. – Притула Роман.
Відбудова господарства починається з 1949 року. Господарство очолює Топольняк Гаврило Євменович. Будується кузня, корівник, конюшня. Сільську раду в цей час очолює Безкоровайний Федір Олександрович.
З 1950 року головою колгоспу стає Крамар Ладимир, а з 1951 по 1952 р. – Воронюк Кирило.
З 1953 по 1955 рік головою колгоспу призначають Терещука Антона Кириловича, а сільським головою Прокопчука Дениса Кириловича.
Будується новий будинок, в якому розташовується дитячий садок та сільський клуб, тракторний стан.
З 19955 по 1957 рік колгосп очолює Коваль Павло Григорович. В селі будується вівчарня, вага, комора, деревообробна майстерня.
У 1958 році після об’єднання Гребля стає дільницею колгоспу «Дружба», головою колгоспу стає Сметана микола Самойлович, сільську раду очолює Демчук Іван Михайлович. Будується водонапірна башта, корівник, свинарник.
У 1964 році керівником господарства стає Чепіков Микола Євгенійович, він будує у Греблі нову школу, зводить обеліск Слави. Населення сягало 900 осіб, народжувалося в рік більше 20 дітей.
З 1968 по 1972 рік змінюється два голови колгоспу Осичанський В.Н. на Козінський Є.О.
У 1972 році головою колгоспу стає Хадарін Михайло Васильович. В селі зводиться новий двоквартирний будинок для спеціалістів, бібліотека, будується нова вагова, силосна, яма, 2 нові ферми, тракторна бригада з поля переноситься на колгоспний двір, зводиться сучасний магазин, прокладається бруківка до колгоспу. Зростає добробут колгоспників. Кавалерами орденів Трудової Слави стають доярка Балазюк Г.І., та буряковод Терещук О.І., Ордена Знак Пошани та Трудового Червоного Прапора удостоюється комбайнер Демчук П.М., сільську раду в цей час очолює Репетій А.В.
У мирні будні греблянівців внесла неспокій Афганська війна, учасниками якої стали 9 наших земляків, які повернулися додому живими з бойовими нагородами.
З 1981-1986 рік колгосп очолив Г.І.Бондар. Це завдяки його наполегливості зводиться новий трьохрядник, відкривається баня для тваринників та всіх жителів села. Головою сільської ради працює Бузінова З.Г.
У 1988 році (голова колгоспу Польовий А.І., голова сільської ради Форостяний П.Ф.) асфальтується дорога до Греблі та колгоспний двір, покращуються дороги по сільських вулицях, будується нова вагова, реконструюється під клуб школа, будується нове приміщення Фапу та квартира для фельдшера, сіносховище, зводиться металевий каркас ремонтної майстерні для техніки. З 1991 по 1996 рік сільську раду очолює Бойко Ю.Ф., а з 1996 по 1997 р. – знову Форостяний П.Ф., головою колгоспу в цей час працює Кобець Л.К. При ньому проводиться розпаювання землі та майнового фонду.
З 1997 року колгосп «Дружба» розпадається на два господарства: КСП «Греблянське» та КСП «Дружба». Головою КСП «Греблянське» стає Форостяний П.Ф., сільську раду очолює Коренюк В.П.
Реорганізація господарства пройшла в складні часи розрухи в Державі. КСП «Греблянське» реформується в СТОВ «Греблянське», яке під головуванням Войтенка М.В. стає банкрутом.
Сільським головою у квітні 2002 року стає Кухр Т.А., нею проведено ремонт сільських вулиць, зроблено дорогу еа Степівку.
В лютому 2003 року жителі села здають свої земельні паї в оренду ФГ «Степівське» (керівник Трохимчук М.О.). Нерухоме майно продається виконавчою службою за борги, частина розграбовується жителями села.
У 2007 році господарський двір знищений повністю. Решту майна власники продають фермеру.
У 2010 році жовтні місяці сільським головою обраний Форостяний П.Ф., який сумлінно виконує свої посадові обов’язки, бере активну участь в соціально-економічному розвитку сіл Гребля та Ботвинівка: ремонт доріг, ремонт обеліску в селі Гребля, освітлення вулиць, будівництво каплички на кладовищі села Ботвинівка.
Чисельність населення катастрофічно зменшується. Зростає кількість пустуючих садиб. На 1 січня 2012 року в селі фактично проживає 137 осіб.

Відстань до районного центру
шосейним шляхом
від села Ботвинівка – 25 км
від села Гребля – 27 км

Територія (по кожному селу)

Село Ботвинівка
Всього – 1526,5 га
В т.ч.: земель державної власності – 482,01 га
Земель комунальної власності --- га
Земель приватної власності – 728,26 га
Площа населених пунктів – 169,5 га
В т.ч.: держана власність – 0,9 га
Комунальна власність – 161,8 га
Приватна власність – 6,8 га

Село Гребля

Всього – 1311 га
В т.ч.: земель державної власності – 348,11 га
Земель комунальної власності – 121,9 га
Земель приватної власності – 553,04 га
Площа населених пунктів – 124,6 га
В т.ч.: державна власність – 0.4 га
Комунальна власність – 120,5 га
Приватна власність – 3,7 га

Сільський голова
Форостяний Петро Федорович
Число, місяць і рік народження – 22.02.1959
Службовий телефон – 90-5-17
Освіта – вища
Спеціальність за освітою – вчитель

Секретар ради
Шаповал Лілія Іванівна
Число, місяць, рік народження – 24.02.1969
Службовий телефон – 90-5-17
Освіта – середня-загальна
Спеціальність за освітою ---

Склад депутатів ради
(крім секретаря)

1.    Самовисунення    Гвоздінська Валентина Іванівна    22.02.1966    Голова комісії з питань планування бюджету і фінансів та соціальних питань
2.    Самовисунення    Репетій Григорій Арсенійович    24.02.1951    Член комісії з питань планування бюджету і фінансів та соціальних питань
3.    Самовисунення    Хитровська Неля Пилипівна    06.07.1970    Голова комісії з питань депутатської етики та дотримання правопорядку
4.    Член КПУ    Божко Людмила Василівна    27.05.1960    Секретар комісії з питань депутатської етики та дотримання правопорядку
5.    Самовисунення    Гончарук Наталія Станіславівна    17.07.1981    Секретар комісії у справах молоді та з питань освіти і культури
6.    Самовисунення    Драчук Валентина Миколаївна    08.10.1953    Секретар комісії з питань екології та раціонального землекористування
7.    Самовисунення    Сонгаль Людмила Яківна    16.04.1972    Голова комісії у справах молоді та з питань освіти і культури
8.    Самовисунення    Федіна Ольга Сергіївна    13.03.1985    Член комісії у справах молоді та з питань освіти і культури
9.    Самовисунення    Хоменко Валентина Іванівна    11.03.1966    Секретар комісії з питань планування бюджету і фінансів та соціальних питань
10.    Самовисунення    Шкатюк Михайло Якович    28.09.1948    Член комісії з питань екології та раціонального землекористування
11.    Самовисунення    Терещук Віталій Анатолійович    17.03.1962    Голова комісії з питань екології та раціонального землекористування

Склад виконавчого комітету ради (крім голови та секретаря ради)
1.    Бойко Юрій Федорович    Землевпорядник Ботвинівської сільської ради
2.    Вовнянко Марія Харлампівна    Голова ради ветеранів, пенсіонерка
3.    Тарнопольська Ірина Петрівна    Вчитель Ботвинівської ЗОШ
4.    Андреєв Олександр Юрійович    Головний бухгалтер сільської ради
5.    Грабовський Павло Олексійович    Пенсіонер

Структура земельного фонду

Територія, всього    
Га    
Оренда    
Договори з__по__

У тому числі:    
2837,5    


Сільськогосподарські угіддя    
2149,5    


Рілля    
205,5534    
ФГ «Степівське»    
2007-2017


187,6072    
ПП «Дніпро»    
2006-2026


6,8    
ТОВ «ЛатАгроІнвест»    
2008-2018


7,0    
Коляда Юлія Константинівна    
2002-2051
Ліса і інші лісо вкриті площі    
245,00    


Забудовані землі    
25,00    


Ставки, які знаходяться    




-         на території села    
14,00    
Шкатюк М.Я.    
2001-2010


0,28    
Грубась І.О.    
2007-2027


28,58    
Семенюк Г.В.    
2004-2028

-         за територією села    
3,3451    
Шевчук М.В.    
2006-2026


4,04    
Паримський М.В.    
2010-2025


17,2    
Коренюк С.О.    
2006-2026



Коренюк Л.М.

 

БОТВИНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

дев’ятнадцята сесія VI скликання

РІШЕННЯ

від "27" грудня 2012 року № 19-111/VІ

 

Про сільський бюджет на 2013 рік

Відповідно до статті 77 Бюджетного кодексу України, статті 61 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільська рада вирішила:

1. Установити загальний обсяг доходів сільського бюджету на 2013 рік у сумі 577096 гривень.
Обсяг доходів загального фонду бюджету визначити у сумі 570595 гривень, спеціального фонду бюджету 6501  гривень (додаток 1) в тому числі бюджету розвитку – 1000 гривень.
У складі доходів сільського бюджету на 2013 рік врахувати обсяг:
дотації вирівнювання, що одержується з районних та міських ( міст Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення ) бюджетів  у сумі 87914 гривень;
субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності  у населених пунктах в сумі 4501 гривень;

2. Затвердити загальний обсяг видатків сільського бюджету на 2013 рік у сумі 577096 гривень, у тому числі обсяг видатків загального фонду бюджету у сумі 487291 гривень та видатків спеціального фонду бюджету – 89805 гривень за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів (додаток 2) та головними розпорядниками коштів (додаток 3).
У процесі виконання сільського бюджету надати право виконавчому комітету сільської ради за обґрунтованим поданням сільського голови та погодженням з постійною комісією сільської ради з питань планування бюджету, фінансів та комунальної власності,  здійснювати перерозподіл видатків за тимчасовою класифікацією видатків в розрізі економічної класифікації в межах загального обсягу його бюджетних призначень окремо по загальному та спеціальному фондах. Перерозподіл бюджетних призначень за тимчасовою класифікацією видатків у межах загального обсягу видатків, збільшення бюджетних призначень на видатки розвитку за рахунок зменшення бюджетних призначень на видатки споживання та навпаки по загальному та спеціальному фондах здійснюються лише за погодженням з постійною комісією сільської ради з питань планування бюджету, фінансів, комунальної власності та житлово-комунального господарства з послідуючим затвердженням на сесії сільської ради.

3. Установити профіцит загального фонду сільського бюджету у сумі 83304  гривень, напрямком використання якого визначити передачу коштів із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (спеціального фонду) (додаток 6).

4. Установити дефіцит спеціального фонду сільського бюджету у сумі 83304 гривень, джерелом покриття якого визначити надходження коштів із загального фонду до бюджету розвитку (спеціального фонду) у сумі 83304 гривень (додаток 6).

5. Установити розмір оборотного касового залишку бюджетних коштів сільського бюджету у сумі  3165 гривень.

6. Затвердити обсяги міжбюджетних трансфертів на 2012 рік (додаток 4):дотації вирівнювання, що одержується з районних та міських ( міст Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення ) бюджетів  у сумі 87914 гривень;
субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності  у населених пунктах в сумі 4501 гривень;субвенції на проведення видатків, що враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів 12000 грн. в тому числі:
субвенції районному бюджету на покращення надання послуг закладами охорони здоров’я району в сумі 10000 гривень;
субвенції районному бюджету на покращення навчального процесу закладами освіти району в сумі 2000 гривень.
Надати право виконавчому комітету сільської ради за обґрунтованим поданням сільського голови та погодженням з постійною комісією сільської ради з питань планування бюджету, фінансів та комунальної власності з послідуючим затвердженням на черговій сесії сільської ради  у разі уточнення річних обсягів трансфертів (дотацій та субвенцій) з державного та місцевих бюджетів відповідно до актів законодавства і рішень про місцеві бюджети, вносити відповідні зміни до розпису сільського бюджету.

7. Установити, що до доходів загального фонду сільського бюджету у 2013 році зараховуються:
25 відсотків податку з доходів фізичних осіб;
плата за землю;
плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органам ради;
інші доходи, що підлягають зарахуванню до сільського бюджету відповідно до статті 64, 69 Бюджетного кодексу України.

8. Установити, що джерелами формування спеціального фонду сільського бюджету у 2013 році є:
власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів сільського бюджету ;
надходження до цільового фонду, утвореного сільською радою;
надходження коштів до бюджету розвитку відповідно до статті 71 Бюджетного кодексу України;
інші доходи, що підлягають зарахуванню до сільського бюджету відповідно до  статті 71 Бюджетного кодексу України.
Кошти спеціального фонду сільського бюджету витрачаються на заходи, передбачені законодавством.
Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, встановлені додатком 3 до цього рішення, розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких сум у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, комунальних послуг та енергоносіїв.
У разі, якщо відсутня така заборгованість, розпорядник бюджетних коштів спрямовує:
50 відсотків коштів на заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень;
50 відсотків коштів на заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою (функцією).
При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів взятих бюджетних зобов’язань по загальному фонду бюджету для проведення видатків по цих зобов’язаннях із спеціального фонду бюджету.

9. Затвердити перелік об’єктів (додаток № 7), фінансування яких буде здійснено за рахунок коштів бюджету розвитку.

10. Затвердити перелік захищених статей видатків загального фонду сільського бюджету на 2013 рік за їх економічною структурою:
оплата праці працівників бюджетних установ (код 2110);
нарахування на заробітну плату (код 2120);
придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів (код 2220);
забезпечення продуктами харчування (2230);
оплата комунальних послуг та енергоносіїв (2270);
трансферти місцевим бюджетам (код 2620) ;
трансферти населенню (код 2730).

11. Розпорядникам коштів сільського бюджету забезпечити в першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, не допускаючи будь-якої простроченої заборгованості з оплати вищезазначених товарів та послуг. У разі наявності у розпорядників бюджетних коштів простроченої кредиторської заборгованості з оплати комунальних послуг та енергоносіїв управління Державного казначейської служби України в Христинівському районі здійснює платежі загального фонду за видатками (крім захищених статей бюджету) лише після погашення такої заборгованості. Затвердити до 01.02.2013 року ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань, передбачених розпорядникам бюджетних коштів на 2013 рік у додатку 3 до цього рішення

12. Затвердити у складі видатків сільського бюджету кошти на реалізацію державних та регіональних галузевих програм (додаток 5).

13. Доручити виконавчому комітету, у разі необхідності отримувати позики в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Черкаській області для покриття тимчасових касових розривів, що виникають у процесі виконання районного бюджету.

14. Дозволити виконавчому комітету розміщувати тимчасово вільні кошти сільського бюджету на депозитах відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

15. Додатки 1-7 до цього рішення є його невід’ємною частиною.

Сільський голова                                                 П.Ф.Форостяний

 

Звернення голови РДА

Вельмишановні Христинівчани! Маю велику честь звертатися до людей, які творять історію Христинівщини та впливають певним чином  й на долю своєї країни.  Для мене це велика відповідальність і сьогодні, як ніколи, актуальними є слова Великого Кобзаря: «Об’єднаймося, ж брати мої!». Тільки спільна праця, дасть змогу реалізувати поставлену мету: забезпечити життєдіяльність району,  підвищити соціальні стандарти, не залишити людей на одинці з їх проблемами, вдало і ефективно  впроваджувати реформи в галузі  освіти, охорони здоров’я, правоохоронній системі, сільському господарстві, в управлінні державною власністю, дерегуляцією та розвитком підприємництва, реформі децентралізації влади, запровадження новітніх технологій у сфері енергозбереження, забезпечення життєдіяльності бюджетних установ. Закликаю  до співпраці депутатів, сільхоз- та товаровиробників, керівників громадсько-політичних організацій,  керівників установ та організацій, бізнесменів та активних громадян.  Ми всі розуміємо, як би не мінялися часи, ми повинні зберігати вірність нашим основним принципам ― нашим громадянським свободам, а це вимагає наших спільних зусиль.  Нам є над чим працювати. Я завжди прислухатимусь до слушних порад, раціональних ідей, буду відкрита до конструктивного діалогу, ми сьогодні просто не маємо права на помилку, нам соромно буде дивитись в очі  тим, хто пережив лихоліття: Світової війни, Голодомору, хлопцям, які забезпечують  нам  тут мир та оберігають від "гарних" сусідів. Хотілось  б наголосити – я з оптимізмом дивлюся вперед і хотіла  би цим оптимізмом заохотити кожного з вас, якомога більшу кількість людей. У нас – спільне із вами  минуле. Ми гуртом радіємо, і гуртом сумуємо. У нас спільний дім, і мета – спільна. Любімо свою Христинівщину і  її майбутнє  ми збудуємо разом. Слава Україні!

До уваги населення!


Увага: «Гаряча лінія»
для учасників антитерористичної операції!
Відкрито «Гарячу  телефонну лінію»
в управлінні соціального захисту населення
для учасників антитерористичної операції : 2 – 33 -60.
Дзвінки приймаються з
понеділка по четвер з 8.00 - 17.15, п’ятниця – 8.00-17.00.

Увага: «Гаряча лінія»
для осіб, які виїжджають з Автономної Республіки Крим
та м. Севастополь для проживання
на території Христинівського району.
З питань отримання довідкової інформації, щодо проживання,
соціального захисту, влаштування дітей у навчально-виховні заклади міста,
працевлаштування дорослих, тощо звертатись за телефоном
(04745) 6-02-83
Дзвінки приймаються
з понеділка по четвер з 8-00 до 17-15 у п'ятницю з 8-00 до 16-00
«Телефон довіри» прокуратури Черкаської області
для надання громадянами та посадовими особами підприємств, установ,
організацій інформації про факти вчинення працівниками
органів прокуратури корупційних правопорушень
(0472) 36-67-77, (068) 835-57-90

Енергоефективний калькулятор

Режим роботи телефоної “гарячої лінії”управління Пенсійного фонду України
в Христинівському районі Черкаської області

В управлінні Пео фонду України в Христинівському районі
працює телефон “гарячої лін
нсійногії” за номером 6-05-82,
по якому громадяни можуть отримати відповіді
на запитання щодо пенсійного забезпечення.
Режим роботи телефонної “гарячої лінії”:
Понеділок – четвер:  з  8-00 до 13-00; з 14-00 до 17-15

П’ятниця:   з 8-00 до 13-00; з 14-00 до 16-00

Уманський - місцевий центр
з надання безоплатної вторинної
правової допомоги
вул. Леніна, 31, м. Умань,
Черкаська область 20300
тел. (04744) 3-25-33

ел.пошта: uman.cherkasy@legalaid.gov.ua

ЄС ПРО ООН

Найближчі свята


Календар свят і подій.

Христинівська районна державна адміністрація Черкаської області
Powered by Joomla!; Joomla templates by SG web hosting